88 Тісба

88 Тісба
Відкриття
ВідкривачХристіан Генріх Фрідрих Петерс
Місце відкриттяКлінтон
Дата відкриття15 червня 1866
Позначення
Позначення88 Thisbe
Названа на честьТісба
Тимчасові позначенняA903 PA,
A906 BL
Категорія малої планетиАстероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь2,768074412011 а. о.
Перигелій2,313193909864 а. о.
Афелій3,222954914159 а. о.
Ексцентриситет0,164331023824
Орбітальний період1682,151348168 д
Середня орбітальна швидкість0,214011658577 °/д
Середня аномалія24,17586786947°
Нахил орбіти5,214565609729°
Довгота висхідного вузла276,6827172058°
Аргумент перицентру35,97034868919°
Фізичні характеристики
Розміри232 км
Маса1,05× 1019 кг
1,5× 1019 кг
Середня густина2,70±0,50 г/см³
Прискорення вільного падіння на поверхні0,0561 м/с²
Друга космічна швидкість0,1061 км/с
Період обертання6,042 год
Альбедо0,0671
Температура~167 K
Спектральний типCF (Толен)
B (SMASS)
Стандартна зоряна величина7,04
CMNS: 88 Тісба у Вікісховищі

88 Тісбаастероїд головного поясу, відкритий 15 червня 1866 року американським астрономом Христіаном Г. Ф. Петерсом у Клінтоні, США. Тісба і Пірам — легендарна вавилонська закохана пара, історія якої схожа на історію шекспірівських нещасних закоханих[2].

Тісба — один із найбільших астероїдів головного поясу. У 1978 році в ході досліджень у Туринській обсерваторії був визначений діаметр Тісби — близько 210 км[3]. Проте в 1981 році, спостерігаючи з дванадцяти місць за покриттям зірки SAO 187124 Тісбою, вчені з'ясували, що діаметр астероїда на 10% більше, ніж зазначено в попередніх дослідженнях, і становить близько 232 км[4].

У 2001 році на підставі гравітаційного впливу астероїда 7 Ірида на Тісбу була визначено масу і густину останньої[5].

Астероїд має темну вуглецеву поверхню. За класифікацією Tholen, астероїд належить до спектрального типу CF, а за класифікацією SMASSII — до класу B.

Астероїд не перетинає орбіту Землі, і обертається навколо Сонця за 4,60 юліанського року.

Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,313.

Примітки

  1. База даних малих космічних тіл JPL: 88 Тісба (англ.) . Процитовано 2014.05.15. Останнє спостереження 2013.07.03.
  2. Lutz D. Schmadel. Dictionary of minor planet names. Springer, 2003. ISBN 978-3-540-00238-3. (англ.)
  3. Schober, H. J.; F. Scaltriti, V. Zappala (1979). Photoelectric photometry and rotation periods of three large and dark asteroids - 49 Pales, 88 THISBE and 92 Undina (PDF). Astronomy and Astrophysics. 36: 1—8. (англ.)
  4. Millis, R. L. (1983). The diameter of 88 THISBE from its occultation of SAO 187124. Astronomical Journal. 88: 229—235. Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 20 січня 2011. (англ.)
  5. JPL Small-Body Database Browser: 88 Thisbe. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 7 жовтня 2008.

Див. також

  • Список астероїдів (1-100)

Посилання

  • Портал «Астрономія»
  • 88 Тісба — Об'ємне інтерактивне відображення орбітального руху (англ.)
  • п
  • о
  • р

87 Сільвія       ·       88 Тісба       ·       89 Юлія


  • п
  • о
  • р
СонцеМеркурійВенераЗемляМісяцьМарсСупутники МарсаЦерераГоловний пояс астероїдівЮпітерСупутники ЮпітераКільця ЮпітераСатурнСупутники СатурнаКільця СатурнаУранСупутники УранаКільця УранаНептунСупутники НептунаКільця НептунаПлутонСупутники ПлутонаХаумеаСупутники ХаумеаМакемакеПояс КойпераЕридаДизноміяРозсіяний дискХмара ХіллаХмара Оорта
Сонце

Геліосфера
Геліопауза
Планети
= супутники
= кільця
МеркурійВенераЗемля Марс Юпітер Сатурн Уран Нептун
Карликові
планети
ЦерераПлутон Гаумеа Макемаке Ерида
Малі тіла
Сонячної
системи
Троянці
Троянці Юпітера • Троянці Нептуна
Кентаври
Див. також
Транснептунові
об'єкти
Хмара Оорта